ПРИТЧА ПРО ФІНІКИ
"Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:
– Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?
Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив:
– Добра жінко, повертайся із сином додому. Приходьте завтра, я спробую вам допомогти.
– А може сьогодні? Ми живемо дуже далеко звідси.
– Ні, сьогодні я не можу.
Наступного дня старець повів хлопчика до своєї кімнати і довго з ним розмовляв.
Дитина підбігла до матері і сказала:
– Я більше не буду їсти стільки солодощів!
Зраділа мати почала дякувати мудреця. Але потім запитала у нього:
– Вчора був особливий день? Чому Ви не поговорили з дитиною вчора?
– Добра жінко, – відказав мудрець. – Вчора був звичайнісінький день. Але вчора я не міг переконливо сказати твоєму сину те, що сказав сьогодні. Тому що вчора я і сам з насолодою їв солодкі фініки. Як я міг переконувати твого сина не їсти солодощі, якщо сам того дня був ласуном?"
Якщо б хтось захотів змінити світ, він би почав із себе. І я щиро вірю, що вчителі за покликанням саме так і чинять. Вірю, що таким є їх щоденний вибір. Усвідомлюючи важливість кожної миті, такі вчителі намагаються шукати нові ресурси та інструменти розвитку. І, опанувавши їх, діляться зі своїми учнями та їх родинами. Передача інформації, теорія - не є актуальною у наш час. Тому потрібно пам'ятати, що система освіти на шляху незворотніх змін. Навички, звички, емоційний інтелект і вміння користуватися відповідними інструментами задля їх розвитку - ось що є дієвим вже зараз.
Саме тому хочу поділитися з вами досить цікавим ресурсом, щодо того у якому напрямку могла б розиватися педагогіка ХХІ століття, якби кожен вчитель свідомо робив крок у бік саморозвитку і самоосвіти: Блог "Шлях вчителя"
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.